М’ята – пряно-ароматична рослина, відома й уживана людиною ще до нашої ери. Ботаніки виділяють дуже багато видів цієї рослини, пов’язуючи родову назву Mentha з іменем німфи Мінти. В «Метаморфозах» Овідія знаходимо, що богиня підземного царства Персефома перетворила прекрасну німфу в пряну пахучу рослину й присвятила її Афродіті.

У Стародавній Греції та Римі м’ята користувалася повагою. Вона покращувала повітря житлових приміщень, тому нею натирали підлогу, м’ятною водою мили руки. Вона освіжала розум, тож знатні люди, вчені носили вінки з м’яти на голові.

Як у стародавній, так і у середньовічній медичній літературі нині можна знайти відомості про те, що м’яту вважали лікарською рослиною. Її рекомендували тим у кого головний біль, внутрішні кровотечі, як заспокійливий засіб, для зміцнення шлунку, покращення травлення, для збудження апетиту, зняття гикавки тощо.